[:ru]
Самое главное — оно должно быть светлым. Можно сказать прозрачным. Обязательно с большими окнами, поскольку разглядывание улицы является важнейшей составляющей кафешного времяпровождения.
Оптимально, если заведение располагается на площади, в крайнем случае, на перекрестке в угловом строении. Окон, в принципе, может и не быть. Их могут заменить абсолютно прозрачные стены. Атмосфера в помещении должна быть чистой, как, в прочем, и дизайн.
Не последнюю роль играет меню. Ведь посетители приходят в кафе не забронировать номер в гостинице, а попить нормального чаю или кофе. А видам предлагаемых пирожных и тортиков просто не должно быть числа. Чем разнообразней, тем идеальней. Вино или коньяк тут будут вполне уместны, а вот от пива лучше отказаться, все-таки это не пивнушка «У дяди Бори». То же относится и к еде. Она принесет в кафе атмосферу столовой, что не желательно.
Непременное условие для маленького заведения — маленький размер. Максимум десяток столиков. Огромные человеческие скопления в принципе отвратительны. Самое плохое одиночество то, что в толпе.
Не нужно располагать столики по аналогии с фастфудами, то есть впритык. С другой стороны их не следует чересчур разрежать. В правильном заведении подобного типа посетители не натыкаются друг на друга, но если им понадобилось перекинуться двумя словами, то для этого не требуется орать во всю глотку, также как и подходить (подсаживаться).
Отдельная история — ночь или очень поздний вечер. В это время любоваться на улице нечем, да и прохожих практически нет. Для таких случаев в идеальном кафе должно быть предусмотрено хорошее освещение, позволяющее читать или писать.
Ну, и уж если зашел разговор про ночь, то важно отметить, что заведение должно быть открыто постоянно. Теперь официантка. Именно она, а не он. Такая как в кафе на Мира. Маленькая, коротко стриженная худощавая брюнетка, немного похожая на молодую Анджелину Джоли. Назвать ее «разговорчивой» или «хохотушкой» будет неправильно. Скорее, умеющая подключаться и подключать. Такая маленькая язвочка, иногда. Наподобие одноклассницы, встреченной через 10 лет.
Однако справедливости ради, надо отметить, что пол сотрудника не особо важен. Все-таки контакт с ними у посетителей не продолжительный. Гораздо важней другое — музыка. Дебильная телерадиомузыка исключается сразу! Желательно, чтобы в кафе звучало что-то тихое и ненавязчивое, наподобие старого джаза.
[:ua]Найголовніше — воно повинно бути світлим. Можна сказати прозорим. Обов’язково з великими вікнами, оскільки роздивляння вулиці є найважливішою складовою кафешного часу.
Оптимально, якщо заклад розташовується на площі, в крайньому випадку, на перехресті в кутовому будові. Вікон, в принципі, може і не бути. Їх можуть замінити абсолютно прозорі стіни. Атмосфера в приміщенні повинна бути чистою, як, в іншому, і дизайн.
Не останню роль відіграє меню. Адже відвідувачі приходять в кафе не забронювати номер в готелі, а попити нормального чаю або кави. А видами пропонованих тістечок і тортиків просто не повинно бути числа. Чим різноманітнішою, тим ідеальнішого. Вино або коньяк тут будуть цілком доречні, а ось від пива краще відмовитися, все-таки це не пивнушка «У дядька Борі». Те ж відноситься і до їжі. Вона принесе в кафе атмосферу їдальні, що не бажано.
Неодмінна умова для маленького закладу — маленький розмір. Максимум десяток столиків. Величезні людські скупчення в принципі огидні. Найгірше самотність те, що в натовпі.
Не потрібно мати у своєму розпорядженні столики за аналогією з фаст-фудами, тобто впритул. З іншого боку їх не слід надто розріджувати. У правильному закладі подібного типу відвідувачі не натикаються один на одного, але якщо їм знадобилося перекинутися двома словами, то для цього не потрібно кричати на всю горлянку, також як і підходити (підсаджуватися).
Окрема історія — ніч або дуже пізній вечір. В цей час милуватися на вулиці нічим, та й перехожих практично немає. Для таких випадків в ідеальному кафе повинно бути передбачено хороше освітлення, що дозволяє читати або писати.
Ну, і вже якщо мова зайшла про ніч, то важливо відзначити, що заклад має бути відкрито постійно. Тепер офіціантка. Саме вона, а не він. Така як в кафе на Миру. Маленька, коротко стрижена худорлява брюнетка, трохи схожа на молоду Анджеліну Джолі. Назвати її «балакучою» або «реготухою» буде неправильно. Швидше, вміє підключатися і підключати. Така маленька ранка, іноді. На зразок однокласниці, була зустрінута через 10 років.
Однак справедливості заради, треба відзначити, що стать співробітника не особливо важливий. Все-таки контакт з ними у відвідувачів не тривалий. Набагато важливіше інше — музика. Дебільна телерадіомузика виключається відразу! Бажано, щоб в кафе звучало щось тихе і ненав’язливе, на зразок старого джазу.[:be]Самае галоўнае — яно павінна быць светлым. Можна сказаць празрыстым. Абавязкова з вялікімі вокнамі, паколькі разглядванне вуліцы з’яўляецца важнейшым складальнікам кафешного правядзення часу.
Аптымальна, калі ўстанова размяшчаецца на плошчы, у крайнім выпадку, на скрыжаванні ў вуглавым будынку. Вокнаў, у прынцыпе, можа і не быць. Іх могуць замяніць абсалютна празрыстыя сцены. Атмасфера ў памяшканні павінна быць чыстай, як, у іншым, і дызайн.
Не апошнюю ролю адыгрывае меню. Бо наведвальнікі прыходзяць у кафэ не забраніраваць нумар у гатэлі, а папіць нармальнага чаю ці кавы. А відах прапанаваных пірожных і торцік проста не павінна быць колькасці. Чым разнастайней, тым ідэальна. Віно ці каньяк тут будуць цалкам дарэчныя, а вось ад піва лепш адмовіцца, усё ж такі гэта не піўнушку «У дзядзькі Боры». Тое ж адносіцца і да ежы. Яна прынясе ў кафэ атмасферу сталовай, што не пажадана.
Абавязковая ўмова для маленькага установы — маленькі памер. Максімум дзясятак столікаў. Вялізныя чалавечыя навалы ў прынцыпе агідныя. Самае дрэннае адзінота тое, што ў натоўпе.
Ня трэба размяшчаць столікі па аналогіі з фастфуд, то ёсць упрытык. З іншага боку іх не варта залішне разрэджвае. У правільным установе падобнага тыпу наведвальнікі не натыкаюцца адзін на аднаго, але калі ім спатрэбілася перакінуцца двума словамі, то для гэтага не патрабуецца гарлапаніць на ўсё горла, таксама як і падыходзіць (падсаджвалі).
Асобная гісторыя — ноч ці вельмі позні вечар. У гэты час любавацца на вуліцы няма чым, ды і мінакоў практычна няма. Для такіх выпадкаў у ідэальным кафэ павінна быць прадугледжана добрае асвятленне, якое дазваляе чытаць ці пісаць.
Ну, і ўжо калі зайшла гаворка пра ноч, то важна адзначыць, што ўстанова павінна быць адкрыта пастаянна. Цяпер афіцыянтка. Менавіта яна, а не ён. Такая як у кафэ на Свету. Маленькая, коратка стрыжаная хударлявая брунэтка, трохі падобная на маладую Анджэліну Джолі. Назваць яе «гаваркая» ці «хахатушку» будзе няправільна. Хутчэй, якая ўмее падлучацца і падключаць. Такая маленькая язвочка, часам. Накшталт аднакласніцы, сустрэтай праз 10 гадоў.
Аднак дзеля справядлівасці, трэба адзначыць, што падлогу супрацоўніка не асоба важны. Усё ж такі кантакт з імі ў наведвальнікаў не працяглы. Значна больш важна другое — музыка. Дэбільныя телерадиомузыка выключаецца адразу! Пажадана, каб у кафэ гучала нешта ціхае і ненадакучліва, накшталт старога джаза.[:]
