[:ru]Сырая торфяная смола, получаемая в генераторных или коксовальных печах, относится к типу низкотемпературных смол. Она может иметь самые разнообразные свойства, которые зависят от свойств перегоняемого торфа, способа переработки и других причин. В большинстве случаев сырые торфяные смолы содержат большое количество фенолов (10—15%) и твердый парафин, который иногда придает им мазеобразную консистенцию (газогенераторная смола).
Торфяные смолы изготавливают в БССР, на Урале и в Московской обл.
Переработка сырой торфяной смолы заключается в фракционировании ее с выделением масел, выкипающих до 300—350° С, и получения средних и мягких пеков. Для повышения качества мягкого пека его продувают воздухом.
Торфяной дорожный деготь может быть получен в виде отогнанного или же в виде составленного из торфяного пека, разжиженного тяжелым торфяным или каменноугольным маслом, сырой каменноугольной смолой, крекингостатками и пр.
Торфяные дорожные дегти обладают меньшей теплоустойчивостью и погодоустойчивостью, чем каменноугольные, но они более лолярны и лучше прилипают к каменным материалам. Торфяные дегти применяют в качестве поверхностно-активной добавки для «нефтяных битумов.[:ua]Сира торф’яна смола, одержувана в генераторних або коксувального печах, відноситься до типу низькотемпературних смол. Вона може мати найрізноманітніші властивості, які залежать від властивостей переганяється торфу, способу переробки і інших причин. У більшості випадків сирі торф’яні смоли містять велику кількість фенолів (10-15%) і твердий парафін, який іноді надає їм мазеобразную консистенцію (газогенераторна смола).
Торф’яні смоли виготовляють в БССР, на Уралі і в Московській обл.
Переробка сирої торф’яної смоли полягає в фракціонуванні її з виділенням масел, що википають до 300-350 ° С, і отримання середніх і м’яких пеков. Для підвищення якості м’якого пеку його продувають повітрям.
Торф’яної дорожній дьоготь може бути отриманий у вигляді відігнаного або ж у вигляді складеного з торф’яного пеку, розрідженого важким торф’яним або кам’яновугільним маслом, сирий кам’яновугільної смолою, крекінгостаткамі тощо.
Торф’яні дорожні дьогті мають меншу теплотривкістю і погодоустойчивостью, ніж кам’яновугільні, але вони більш лолярни і краще прилипають до кам’яних матеріалів. Торф’яні дьогті застосовують в якості поверхнево-активної добавки для «нафтових бітумів.[:be]Сырая тарфяная смала, якая атрымліваецца ў генератарных або коксовальных печах, адносіцца да тыпу нізкатэмпературных смол. Яна можа мець самыя разнастайныя ўласцівасці, якія залежаць ад уласцівасцяў пераганяюць торфу, спосабу перапрацоўкі і іншых прычын. У большасці выпадкаў сырыя тарфяныя смалы ўтрымліваюць вялікую колькасць фенолов (10-15%) і цвёрды парафін, які часам надае ім мазеобразную кансістэнцыю (газогенераторные смала).
Тарфяныя смалы вырабляюць у БССР, на Ўрале і ў Маскоўскай вобл.
Перапрацоўка сырой тарфяной смалы заключаецца ў фракцыянавання яе з вылучэннем алеяў, выкіпала да 300-350 ° С, і атрымання сярэдніх і мяккіх пеков. Для павышэння якасці мяккага пека яго продувают паветрам.
Тарфяной дарожны дзёгаць можа быць атрыманы ў выглядзе адагнаць або жа ў выглядзе складзенага з тарфянога пека, разрэджванню цяжкім тарфяным або каменнавугальным алеем, сырой каменнавугальнай смалой, крекингостатками і пр.
Тарфяныя дарожныя дзёгцю валодаюць меншай цеплаўстойлівасцю і погодоустойчивостью, чым каменнавугальныя, але яны больш лолярны і лепш прыліпаюць да каменных матэрыялах. Тарфяныя дзёгцю ўжываюць у якасці павярхоўна-актыўнага дадатку для «нафтавых бітумаў.[:]
