[:ru]Поверхностное натяжение битумов при температуре 20—25° С равно 25—35 эрг/см2. Определение поверхностного натяжения битумов сложно, поэтому, по предложению акад. П. А. Ребиндера, для таких материалов принято определять их поверхностную активность-способность растворенного битума снижать поверхностное натяжение раствора на границе с водой. Чем выше поверхностная активность битума, тем выше его полярность, а следовательно, и адсорбция над поверхностью минерального материала. Молекулы поверхностно-активных веществ состоят из неполярной части углеводородной цепи, например СНз—СНг—СНг—…, и полярной активной группы —СООН, —ОН, ЫНг, ЭН и др. На разделе фаз полярной и неполярной жидкостей поверхностно-активные вещества ориентируются по линии раздела поля полярной группой к полярной жидкости, а неполярной частью к неполярной жидкости. От содержания полярных компонентов в вяжущем зависит его смачивающая способность и интенсивность прилипания (сцепления) с каменными материалами.
Смачиваемость минеральных материалов битумом также зависит от содержания в нем поверхностно-активных полярных соединений и свойств каменных материалов. Смачиваемость определяют по краевому углу (углу смачивания), образуемому поверхностью минерального материала и касательной, проведенной к поверхности капли жидкости в точке соприкосновения фаз. Если краевой угол острый, смачивание хорошее, поскольку притяжение молекул жидкости поверхностью минерального материала (адгезия) приближается к внутреннему притяжению молекул жидкости (когезия). Если краевой угол большой (тупой), смачивание плохое, притяжение молекул жидкости минеральным материалом слабое. Таким образом, минеральный материал тем лучше смачивается жидкостью, чем меньше силы сцепления между ее молекулами (когезия) и чем больше силы прилипания между молекулами жидкости и минеральным материалом (адгезия).[:ua]Поверхневий натяг бітумів при температурі 20-25 ° С дорівнює 25-35 ерг / см2. Визначення поверхневого натягу бітумів складно, тому, за пропозицією акад. П. А. Ребіндера, для таких матеріалів прийнято визначати їх поверхневу активність-здатність розчиненого бітуму знижувати поверхневий натяг розчину на кордоні з водою. Чим вище поверхнева активність бітуму, тим вище його полярність, а отже, і адсорбція над поверхнею мінерального матеріалу. Молекули поверхнево-активних речовин складаються з неполярной частини вуглеводневого ланцюга, наприклад СНЗ-СНД-СНД -…, і полярної активної групи -СООН, -ОН, ИНг, ЕН та ін. На розділі фаз полярної і неполярний рідин поверхнево-активні речовини орієнтуються по лінії розділу поля полярної групою до полярної рідини, а неполярной частиною до неполярной рідини. Від змісту полярних компонентів в в’язкому залежить його змочуються здатність і інтенсивність прилипання (зчеплення) з кам’яними матеріалами.
Змочуваність мінеральних матеріалів бітумом також залежить від вмісту в ньому поверхнево-активних полярних з’єднань і властивостей кам’яних матеріалів. Змочуваність визначають по крайовій кутку (кутку змочування), утвореному поверхнею мінерального матеріалу і дотичній, проведеної до поверхні краплі рідини в точці дотику фаз. Якщо крайовий кут гострий, змочування хороше, оскільки тяжіння молекул рідини поверхнею мінерального матеріалу (адгезія) наближається до внутрішнього тяжінню молекул рідини (когезия). Якщо крайовий кут великий (тупий), змочування погане, тяжіння молекул рідини мінеральним матеріалом слабке. Таким чином, мінеральний матеріал тим краще змочується рідиною, чим менше сили зчеплення між її молекулами (когезия) і чим більше сили прилипання між молекулами рідини і мінеральним матеріалом (адгезія).[:be]Павярхоўнае нацяжэнне бітумаў пры тэмпературы 20-25 ° С роўна 25-35 эрг / см2. Вызначэнне паверхневага нацяжэння бітумаў складана, таму, па прапанове акад. П. А. Ребиндера, для такіх матэрыялаў прынята вызначаць іх павярхоўную актыўнасць-здольнасць растворанага бітуму зніжаць павярхоўнае нацяжэнне раствора на мяжы з вадой. Чым вышэй павярхоўная актыўнасць бітуму, тым вышэй яго палярнасць, а такім чынам, і адсорбцыя над паверхняй мінеральнага матэрыялу. Малекулы павярхоўна-актыўных рэчываў складаюцца з Непалярныя часткі вуглевадароднай ланцуга, напрыклад СНз-СНД-СНД -…, і палярнай актыўнай групы -СООН, -ЁН, ЫНг, эн і інш. На раздзеле фаз палярнай і непалярныя вадкасцяў павярхоўна-актыўныя рэчывы арыентуюцца па лініі падзелу поля палярнай групай да палярнай вадкасці, а Непалярныя часткай да Непалярныя вадкасці. Ад утрымання палярных кампанентаў у звязальным залежыць яго змочвае здольнасць і інтэнсіўнасць прыліпання (счаплення) з каменнымі матэрыяламі.
Змочвальнасці мінеральных матэрыялаў бітумам таксама залежыць ад утрымання ў ім павярхоўна-актыўных палярных злучэнняў і уласцівасцяў каменных матэрыялаў. Змочвальнасці вызначаюць па краёвай куце (куце змочвання), утваранаму паверхняй мінеральнага матэрыялу і датычнай, праведзенай да паверхні кроплі вадкасці ў кропцы судотыку фаз. Калі краёвай кут востры, змочванне добрае, паколькі прыцягненне малекул вадкасці паверхняй мінеральнага матэрыялу (адгезія) набліжаецца да ўнутранага прыцягненню малекул вадкасці (когезия). Калі краёвай кут вялікі (тупы), змочванне дрэннае, прыцягненне малекул вадкасці мінеральным матэрыялам слабое. Такім чынам, мінеральны матэрыял тым лепш змочваецца вадкасцю, чым менш сілы счаплення паміж яе малекуламі (когезия) і чым больш сілы прыліпання паміж малекуламі вадкасці і мінеральным матэрыялам (адгезія).[:]
