Аналіз залежності фізико-механічних показників

Відходи різних галузей промисловості використовуються в технології стіновий кераміки в двох основних напрямках: як основна сировина і як добавка до природних глин.

Відходи у вигляді добавок вводять для поліпшення фізико-механічних, формувальних, сушильних і випалювальних властивостей глинистих мас, для підвищення експлуатаційних властивостей виробів, їх якості. До числа традиційно використовуваних для цих цілей добавок відносяться пісок, деревна тирса, мелене вугілля, дегідратірованной глина, шамот. Але сировинна база добавок постійно розширюється. Наприклад, на Приволзькому цегельному заводі збільшення марки цегли з 100 до 125 досягнуто додаванням 1,5% в перерахунку на тверду речовину гліноземсодержащіх відходів. На Мінському керамічному заводі доведена ефективність добавки до среднепластічной легкоплавку глині ​​15 … 20% меленого ваграночного шлаку. На Чорногірському цегельному заводі зросли міцність і морозостійкість, знизився відсоток браку цегли на основі місцевого аргіліту при добавці 8 … 10% відходів сухої магнітної сепарації магнетитової руди. Якщо ви шукаєте квартиру, зверніться в агентство нерухомості Нижньовартовськ. Професійні фахівці тут працюють на результат і підберуть вам найкращий варіант, повністю відповідний вашим вимогам.

До найбільш ефективним і широко поширеним серед відходів в даний час відносяться добавки зол і золошлаков ТЕС. Ефект від застосування зол і золошлаков в технології стіновий кераміки визначається: зменшенням витрати технологічного палива на переділах сушки і випалу; поліпшенням формувальних, сушильних і випалювальних властивостей керамічних мас; оптимізацією температурного режиму випалу, зменшенням температурних градієнтів по перетину виробів і садки; зниженням витрати глинистого сировини.

До застосовуваним відходів пред’являються такі вимоги: кількість сірки в перерахунку на S03 не повинно перевищувати 2%; зміст шлакових включень розміром понад 3 мм має становити не більше 5% загального обсягу золошлакової суміші; наявність карбонатних включень у вигляді щільних кам’янистих зерен розміром понад 1 мм не допускається; коливання кількості горючих частинок не повинен перевищувати ± 2%.